бобівник
Бобівник, -ка
м. раст. a) Trifoliura librinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобівник — бобівни́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- бобівник — -а, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках, медонос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бобівник — БОБІВНИ́К, у́, ч. Багаторічна трав'яниста рослина-медонос родини бобівникових із повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках. Словник української мови у 20 томах