1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бобівник

бобівни́к

-а, ч.

Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках, медонос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бобівник — бобівни́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. бобівник — БОБІВНИ́К, у́, ч. Багаторічна трав'яниста рослина-медонос родини бобівникових із повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках. Словник української мови у 20 томах
  3. бобівник — Бобівник, -ка м. раст. a) Trifoliura librinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97. Словник української мови Грінченка