богатир
БОГАТИ́Р, я́, ч.
1. Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн – людина-велетень із надзвичайною силою та відвагою.
Бог наслав такого богатиря, який убив того лютого змія, а з царівною одружився (з легенди);
Образи сильних богатирів – захисників рідної землі – відомі у фольклорі (з навч. літ.);
* Образно. Змужнів богатир наш Могутній Донбас (з народної пісні);
* У порівн. Сагайда з'явився в роті на коні, як богатир десь із Київської Русі: на баскому коні, у блискучій збруї (О. Гончар).
2. перен. Про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину.
За столом чотири сини .. Всі змужнілі, на порі. Як один – богатирі! (М. Шпак);
// Про велику, могутню тварину, рослину, машину і т. ін.
В славі наш могутній богатир – срібний бук (П. Воронько);
Розмах крил літаючого богатиря АН-225 “Мрія” – понад 88 метрів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)