богатир

богати́р

-я, ч.

1》 Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн – людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою.

2》 перен. Про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину.

|| Про велику, могутню тварину, рослину і т. ін.

Значення в інших словниках

1. богатир — богати́р іменник чоловічого роду, істота велетень  Орфографічний словник української мови
2. богатир — [богатир] -тиер'а, ор. -тиерем, м. (на) -тиерев'і/-тиер'у, кл. -ир'у, р. мн. -тиер'іў, д. -тиер'ам (велетень)  Орфоепічний словник української мови
3. богатир — див. великан, гігант, титан  Словник чужослів Павло Штепа
4. богатир — БОГАТИ́Р, я́, ч. 1. Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн – людина-велетень із надзвичайною силою та відвагою. Бог наслав такого богатиря, який убив того лютого змія, а з царівною одружився (з легенди); Образи сильних богатирів...  Словник української мови у 20 томах
5. богатир — див. сильний  Словник синонімів Вусика
6. богатир — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі..  Словник синонімів української мови
7. богатир — БОГАТИ́Р, я́, ч. 1 Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн — людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою. Нерідко образ Леніна набирає поетичних рис легендарного богатиря і героя (Вісник АН, 11, 1957, 52); *Образно.  Словник української мови в 11 томах