богогласник
БОГОГЛА́СНИК, а, ч.
Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту.
– Тату, ви їсти будете? – підходить до старого Царина .. – Ні, дочко, – скидає кожуха. – Ти краще дістань богогласник, або ні, Євангеліє і почитай мені (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)