бодня
БО́ДНЯ, і, ж.
Дерев'яна низька діжка з кришкою.
Кажуть, вона назгрібала незліченну силу грошей .. і держить їх в скрині чи в бодні в сувоях полотна (І. Нечуй-Левицький);
Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, падуби, бодні, жлукта (В. Кучер);
Аби можна було прикупити розуму, як сала на ярмарку, прикупив би його цілу бодню (М. Стельмах);
* У порівн. Сама [Олена] товста, як бодня, а шия хоч обіддя гни (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)