бодрюш
БОДРЮ́Ш, а, ч.
Газонепроникна плівка з кишок тварин, яку використовували для виготовлення газових балонів дирижаблів.
На початку XX сторіччя для виготовлення газосховищ застосовувався бодрюш, який робили зі сліпої кишки великої рогатої худоби (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)