боз
БОЗ, у, ч., діал.
Бузок.
Панна Маня зірвала гілочку бозу, що цвів понад ослоном (О. Маковей);
– По-моєму, поберіться навесні. Це найкращий час, як усе зачне розцвітатися. Буде боз, будуть уже конвалії, будуть уже лілеї (О. Кобилянська);
Не пам'ятала, як і куди йшла і як опинилася в наріжнім будуарі гарему, де в заґратовані вікна заглядав синій міцно пахучий боз (О. Назарук);
* У порівн. Лице .. було синє, як боз (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)