боз
БОЗ, у, ч., діал. Бузок.
— По-моєму, поберіться навесні. Це найкращий час, як усе зачне розцвітатися. Буде боз, будуть уже конвалії, будуть уже лілеї (Коб., III, 1956, 268);
Панна Маня зірвала гілочку бозу, що цвів понад ослоном (Мак., Вибр., 1954, 34);
*У порівн. Лице.. було синє, як боз (Фр., III, 1950, 46).
Словник української мови (СУМ-11)