боком
БО́КОМ, присл.
Не прямо, а боковою частиною.
Побіг старий не просто – боком І ввесь од радості згорів (І. Котляревський);
Економ насунув шапку і якось боком просунувсь крізь юрму (М. Коцюбинський);
Іти можна лише боком, виставляючи плече вперед (Ю. Збанацький);
// На боці.
Він ліг боком і лежав тихо (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)