боком
БО́КОМ, присл. Не прямо, а боковою частиною.
Побіг старий не просто — боком І ввесь од радості згорів (Котл., І, 1952, 152);
Він ліг боком і лежав тихо (Мирний, І, 1954, 321);
Економ насунув шапку і якось боком просунувсь крізь юрму (Коцюб., II, 1955, 82);
Іти можна лише боком, виставляючи плече вперед (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19).
Словник української мови (СУМ-11)