болиголов
БОЛИ́ГОЛОВ, а, ч.
Дворічна отруйна трав'яниста рослина родини зонтичних.
І тільки кропиви та болиголови шумлять там поволі (С. Васильченко);
Болиголов поріс, а може, й рута, На тих місцях, де гримотіли пута (А. Малишко);
У болиголові міститься дуже отруйний алкалоїд коніїн (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)