болість
БО́ЛІСТЬ, і, ж., розм.
1. Хвороба, хворість.
Гріх смертельний накликати на себе не тільки смерть, – і саму болість (Г. Квітка-Основ'яненко);
На другий день трохи не все місто заговорило про Парасчину болість, – чого вона і від чого (Панас Мирний);
Знали його не лиш як чудового лікаря, що лічить [лікує] рани і всякі болісті (І. Франко);
Та в неї ж [дитини] після болісті кишечки тоненькі-тоненькі, як папір, а ти їй гречаник! (О. Донченко).
2. Відчуття болю, страждання; біль.
В очах виявлявся переляк і важка болість душі (І. Нечуй-Левицький);
Скрипуче перо казало, з якою болістю виливалась вона [думка] на білім папері... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)