бомбардувальник
БОМБАРДУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Бойовий літак, признач. для враження наземних і морських об'єктів ворога бомбами та ракетами.
Рокіт котився, як морський шквал, наростаючи все швидше й швидше, – то йшла хмара ворожих тяжких бомбардувальників (І. Багряний);
В небі пропливають ланки бомбардувальників і винищувачів (В. Кучер);
На початку 2006 року Україна на основі міждержавних домовленостей про її без'ядерний статус завершила утилізацію бомбардувальників Ту-22 (з газ.).
2. розм. Льотчик такого літака.
Досвідчений бомбардувальник.
(1) Пікі́руючий бомбардува́льник – бойовий літак, пристосований для бомбардування з піке (див. піке́²).
Десятки пікіруючих бомбардувальників під прикриттям винищувачів ринулися на бойові порядки наших військ (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)