борець
БОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Той, хто бореться (у 1 знач.), б'ється з ким-небудь.
До впаду міг борюкатися [Василько] .. з рябеньким лобатим своїм приятелем .. А дядько тільки сміється на буйні Василькові вибрики. – Ану, ану, чий лоб міцніший, – під'юджує він борців (О. Гончар);
Почалася небувала різня .. Очі борців прислонювала кривава мряка, від напруги омлівали руки, віддих рвався у грудях (Юліан Опільський);
// Спортсмен, що займається боротьбою.
Широкоплечий і присадкуватий, він нагадував Вихору скорше борця легкої ваги, ніж піхотинця (В. Кучер).
2. Той, хто бере участь у боротьбі (у 2, 3 знач.), бореться за що-небудь.
Згадати тільки всі тяжкії муки, Що завдали борцям за правду вороги (Леся Українка);
Тарасові промінні очі .. Таїли в сяйності своїй І пломінь клятв саможертовних, І лють затятого борця (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)