борода
БОРОДА́, и́, ж.
1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя.
Борода виросла, та ума не винесла (Номис);
А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко);
– Ти принципово не голишся, чи так? – запитав Галай, побачивши Остапову бороду (В. Підмогильний);
Засмаглі щоки вкривала колюча, вже посріблена борода (П. Панч);
Ще в гетьманській Україні та на Слобожанщині перше голення бороди було врочистою церемонією (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками, як бородою (М. Коцюбинський);
Зілля бородами нависало з сволока (М. Стельмах);
// У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я біля шиї.
2. Підборіддя, нижня щелепа.
– Оце тобі, Манюню, букетик, – подав він квітки тітці .. Потому, взявши її за бороду, поцілував у губи (М. Коцюбинський).
3. перен., розм. Бородатий чоловік.
– Ей, борода, у тебе мій диск? (О. Гончар).
(1) Борода́ лопа́тою – широка борода, формою схожа на лопату.
Кирило Деберний .. – здоровий, міцний, борода лопатою, лисина на всю голову (У. Самчук);
(2) Борода́ ца́пом – борода, яка формою нагадує цапину.
Перед ним [сурмачем] уже стоять, завмерши, четверо бородатих людей .. Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами, але бороди всі солідні й укохані (Ю. Яновський);
Розгла́джувати / розгла́дити ву́са (бо́роду) див. розгла́джувати;
(3) Спа́сова борода́, етн. – ритуальний кущик жита або пшениці, залишений на обніжку на знак закінчення жнив і прикрашений чим-небудь (паляницею, яблуками, грушами, стрічками і т. ін.).
Чи ж помітиш, як на стернях вітри спасову бороду заколишуть і осінній дощ натягне сизу сітку над кущуватою озиминою? (М. Стельмах);
Потім обполюють траву навколо “спасової бороди” чи там “перепелиці”, чи “кози”, – це вже роблять скрізь, у всіх місцевостях (О. Воропай).
◇ Вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) / хапа́ти Бо́га за бо́роду див. ухо́плювати;
(4) З бородо́ю, перев. зі сл. анекдот, розм. – уже багато разів розказаний, почутий; не новий, старий.
А коли хтось лише робив спробу підсунути анекдот з бородою, його освистували і він змушений був зійти з дистанції (із журн.);
(5) Си́ва борода́, жарт. – мудра, з великим життєвим досвідом людина.
Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (І. Волошин);
Трима́ти [Го́спода] Бо́га за бо́роду див. трима́ти.
Словник української мови (СУМ-20)