борода
БОРОДА́, и́, ж.
1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя.
Борода виросла, та ума не винесла (Номис);
А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко);
– Ти принципово не голишся, чи так? – запитав Галай, побачивши Остапову бороду (В. Підмогильний);
Засмаглі щоки вкривала колюча, вже посріблена борода (П. Панч);
Ще в гетьманській Україні та на Слобожанщині перше голення бороди було врочистою церемонією (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками, як бородою (М. Коцюбинський);
Зілля бородами нависало з сволока (М. Стельмах);
// У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я біля шиї.
2. Підборіддя, нижня щелепа.
– Оце тобі, Манюню, букетик, – подав він квітки тітці .. Потому, взявши її за бороду, поцілував у губи (М. Коцюбинський).
3. перен., розм. Бородатий чоловік.
– Ей, борода, у тебе мій диск? (О. Гончар).
(1) Борода́ лопа́тою – широка борода, формою схожа на лопату.
Кирило Деберний .. – здоровий, міцний, борода лопатою, лисина на всю голову (У. Самчук);
(2) Борода́ ца́пом – борода, яка формою нагадує цапину.
Перед ним [сурмачем] уже стоять, завмерши, четверо бородатих людей .. Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами, але бороди всі солідні й укохані (Ю. Яновський);
Розгла́джувати / розгла́дити ву́са (бо́роду) див. розгла́джувати;
(3) Спа́сова борода́, етн. – ритуальний кущик жита або пшениці, залишений на обніжку на знак закінчення жнив і прикрашений чим-небудь (паляницею, яблуками, грушами, стрічками і т. ін.).
Чи ж помітиш, як на стернях вітри спасову бороду заколишуть і осінній дощ натягне сизу сітку над кущуватою озиминою? (М. Стельмах);
Потім обполюють траву навколо “спасової бороди” чи там “перепелиці”, чи “кози”, – це вже роблять скрізь, у всіх місцевостях (О. Воропай).
◇ Вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) / хапа́ти Бо́га за бо́роду див. ухо́плювати;
(4) З бородо́ю, перев. зі сл. анекдот, розм. – уже багато разів розказаний, почутий; не новий, старий.
А коли хтось лише робив спробу підсунути анекдот з бородою, його освистували і він змушений був зійти з дистанції (із журн.);
(5) Си́ва борода́, жарт. – мудра, з великим життєвим досвідом людина.
Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (І. Волошин);
Трима́ти [Го́спода] Бо́га за бо́роду див. трима́ти.
Значення в інших словниках
- борода — борода́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бороди́ Орфографічний словник української мови
- борода — [борода] -ди, зн. бороду, д. і м. -роуд'і, мн. бородие, боур'ід, д. бородам дв'і бороди Орфоепічний словник української мови
- борода — -и, ж. 1》 Волосяний покрив на нижній частині обличчя. || перен., розм. Про бородатого чоловіка. || У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я коло шиї. 2》 Підборіддя, нижня щелепа. 3》 етн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- борода — Борода виросла, а розуму не винесла. Хоч і борода уже у чоловіка є, та розум ще дитячий. Борода є ознакою дорослого віку. Борода чесна, але облесна. Хоч і старий уже чоловік, та хоче ошукати влесливими словами. Приповідки або українсько-народня філософія
- борода — И, ж. Підборіддя. Бороду витри — весь сік побіг по губах. Словник сучасного українського сленгу
- борода — (-и) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- борода — вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного. — Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Фразеологічний словник української мови
- борода — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
- борода — Борода́, -ди́, бо́родо! бо́роди, борі́д, бо́родам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис, 1864, № 6355); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Шевч., І, 1951, 283); Засмаглі щоки вкривала. колюча, вже посріблена борода (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
- борода — Борода, -ди ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. задер бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Словник української мови Грінченка