борода
БОРОДА́, и́, ж.
1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя.
Борода виросла, та ума не винесла (Номис, 1864, № 6355);
А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Шевч., І, 1951, 283);
Засмаглі щоки вкривала. колюча, вже посріблена борода (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60);
*У порівн. Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками, як бородою (Коцюб., І, 1955, 206);
Зілля бородами нависало з сволока (Стельмах, Хліб.., 1959, 145);
// перен., розм. Про бородатого чоловіка.
Сиві бороди, а села переказали нам давню легенду (Вол., Сади.., 1950, 5);
— Ей, борода, у тебе мій диск? (Гончар, III, 1959, 160);
// У деяких тварин і птахів — пучок шерсті або пір’я коло шиї.
◊ Бо́га за бо́роду вхопи́ти (впійма́ти) — здійснити те, що здається неможливим; опанувати що-небудь.
Що він — бога за бороду впіймав, що всі на будові говорять, що треба працювати по-рум’янцівському? (Вишня, І, 1956, 332);
Сивина́ в бо́роду, а чорт (біс) у ребро́, жарт. — про залицяння немолодого, підстаркуватого чоловіка.
На старість воно так завжди: сивина в бороду, а чорт у ребро! (Мирний, IV, 1955, 237).
2. Підборіддя, нижня щелепа.
— Оце тобі, Манюню, букетик, — подав він квітки тітці.. Потому, взявши її за бороду, поцілував у губи (Коцюб., І, 1955, 463).
3. етн. Кущик жита чи пшениці, залишений господарем на обніжку після закінчення жнив.
Довго і смачно розповідає Федір про те, як у їхньому селі справляють зажинки, як він пастушком не раз підстерігав "бороду". Дожинав господар ниву — на обніжку обов’язково кущик жита чи пшениці лишить. Зав’є його гніздечком, такою "бородою" викладе, а на ту "бороду" — паляницю та яблук, груш, а то ще й цукерок (Збан., Сеспель, 1961, 144).
Значення в інших словниках
- борода — борода́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бороди́ Орфографічний словник української мови
- борода — [борода] -ди, зн. бороду, д. і м. -роуд'і, мн. бородие, боур'ід, д. бородам дв'і бороди Орфоепічний словник української мови
- борода — -и, ж. 1》 Волосяний покрив на нижній частині обличчя. || перен., розм. Про бородатого чоловіка. || У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я коло шиї. 2》 Підборіддя, нижня щелепа. 3》 етн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко); – Ти принципово не голишся, чи так? – запитав Галай, побачивши Остапову бороду (В. Словник української мови у 20 томах
- борода — Борода виросла, а розуму не винесла. Хоч і борода уже у чоловіка є, та розум ще дитячий. Борода є ознакою дорослого віку. Борода чесна, але облесна. Хоч і старий уже чоловік, та хоче ошукати влесливими словами. Приповідки або українсько-народня філософія
- борода — И, ж. Підборіддя. Бороду витри — весь сік побіг по губах. Словник сучасного українського сленгу
- борода — (-и) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- борода — вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного. — Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Фразеологічний словник української мови
- борода — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
- борода — Борода́, -ди́, бо́родо! бо́роди, борі́д, бо́родам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- борода — Борода, -ди ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. задер бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Словник української мови Грінченка