1. Словник жарґонної лексики української мови

борода

(-и) ч.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борода — борода́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бороди́ Орфографічний словник української мови
  2. борода — [борода] -ди, зн. бороду, д. і м. -роуд'і, мн. бородие, боур'ід, д. бородам дв'і бороди Орфоепічний словник української мови
  3. борода — -и, ж. 1》 Волосяний покрив на нижній частині обличчя. || перен., розм. Про бородатого чоловіка. || У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я коло шиї. 2》 Підборіддя, нижня щелепа. 3》 етн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко); – Ти принципово не голишся, чи так? – запитав Галай, побачивши Остапову бороду (В. Словник української мови у 20 томах
  5. борода — Борода виросла, а розуму не винесла. Хоч і борода уже у чоловіка є, та розум ще дитячий. Борода є ознакою дорослого віку. Борода чесна, але облесна. Хоч і старий уже чоловік, та хоче ошукати влесливими словами. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. борода — И, ж. Підборіддя. Бороду витри — весь сік побіг по губах. Словник сучасного українського сленгу
  7. борода — вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного. — Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Фразеологічний словник української мови
  8. борода — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
  9. борода — Борода́, -ди́, бо́родо! бо́роди, борі́д, бо́родам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис, 1864, № 6355); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Шевч., І, 1951, 283); Засмаглі щоки вкривала. колюча, вже посріблена борода (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  11. борода — Борода, -ди ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. задер бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Словник української мови Грінченка