1. Великий тлумачний словник сучасної мови

борода

борода́

-и, ж.

1》 Волосяний покрив на нижній частині обличчя.

|| перен., розм. Про бородатого чоловіка.

|| У деяких тварин і птахів – пучок шерсті або пір'я коло шиї.

2》 Підборіддя, нижня щелепа.

3》 етн. Кущик жита чи пшениці, залишений господарем на обніжку після закінчення жнив.

4》 Клубок заплутаної рибальської леси (волосіні), що утворюється після невдалого закидання спінінга.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борода — борода́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бороди́ Орфографічний словник української мови
  2. борода — [борода] -ди, зн. бороду, д. і м. -роуд'і, мн. бородие, боур'ід, д. бородам дв'і бороди Орфоепічний словник української мови
  3. борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко); – Ти принципово не голишся, чи так? – запитав Галай, побачивши Остапову бороду (В. Словник української мови у 20 томах
  4. борода — Борода виросла, а розуму не винесла. Хоч і борода уже у чоловіка є, та розум ще дитячий. Борода є ознакою дорослого віку. Борода чесна, але облесна. Хоч і старий уже чоловік, та хоче ошукати влесливими словами. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. борода — И, ж. Підборіддя. Бороду витри — весь сік побіг по губах. Словник сучасного українського сленгу
  6. борода — (-и) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. борода — вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного. — Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Фразеологічний словник української мови
  8. борода — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
  9. борода — Борода́, -ди́, бо́родо! бо́роди, борі́д, бо́родам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. борода — БОРОДА́, и́, ж. 1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис, 1864, № 6355); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Шевч., І, 1951, 283); Засмаглі щоки вкривала. колюча, вже посріблена борода (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  11. борода — Борода, -ди ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. задер бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Словник української мови Грінченка