борсучиха
БОРСУЧИ́ХА, и, ж.
Самка борсука.
Магазанак скособочив наполохані очі туди, звідки чулося шарудіння, – і здивувався, і полегшено зітхнув: то побіля крайньої нори вовтузилася з дитям борсучиха (М. Стельмах);
Борсучиха виносить з нори борсученят, щоб вони погрiлися на сонцi (з наук.-попул. літ.);
Як він примудрився викрасти дитя в борсучихи, яка нікого не підпустить ані на сантиметр, – загадка! (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)