босо

БО́СО.

Присл. до бо́сий; босоніж.

Ось чути тихі-тихі кроки, немов хтось .. ходить босо (І. Франко);

І потім, справді, а чому б не взнати Якісь нові шляхи й координати? Та розім'яти веслами суглоби, та походити босо по траві (Л. Костенко);

Лемка, мов старий грузин, По жовтім полю ходить босо (М. Вінграновський);

// у знач. пред., рідко.

Уже й посіли [рибалки] навколо, І спогадів струмок тече, Що їм і босо, їм і голо, І в люту зиму гаряче (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. босо — бо́со прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. босо — Присл. до босий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. босо — див. босоніж  Словник синонімів Вусика
4. босо — БО́СО. Присл. до бо́сий. Ось чути тихі-тихі кроки, немов хтось.. ходить босо (Фр., VII, 1951, 133); // у знач. присудк. сл., рідко. Уже й посіли [рибалки] навколо, І спогадів струмок тече. Що їм і босо, їм і голо, І в люту зиму гаряче (Мал., І, 1956, 318).  Словник української мови в 11 томах