босяк
БОСЯ́К, а́, ч., розм.
1. Зубожіла, соціально й морально занепала людина.
– Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (І. Нечуй-Левицький).
2. Людина, здатна на ганебні вчинки.
Часами в подвір'ї з'являлися босяки і .. хитро примруженими очима озиралися по клунках... (В. Винниченко);
Безперечно, хлопець цей не з босяків (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)