босякувати
БОСЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Бути босяком; жити, як босяк.
– Він [дід] чув, що ти був без притулку й босякував у місті (Л. Смілянський);
Працює М. Хвильовий на різних посадах у селах, босякує, з 1916 р. – на фронтах Першої світової війни (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)