ботей
БОТЕ́Й, ю, ч., діал.
Отара.
Цілий ботей овець іде за двома вівчарами (Сл. Гр.);
Гірськими плаями, ізворами пливуть та й пливуть ботеї овець, череди корів (М. Стельмах);
Збігши на горбочок, побачив, що полонина похилилася вниз, і на тому просторі – ботей овець (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)