боярство
БОЯ́РСТВО, а, с.
1. збірн., іст. Бояри.
Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства .. з нижчим, біднішим класом народу (М. Коцюбинський);
Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (А. Хижняк).
2. тільки одн., етн. Звання боярина (у 2 знач.), обов'язки його на весіллі.
Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)