бравенький
БРАВЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до бра́вий.
– Вiн [Вася] хлопчик бравенький, вiн шануватиме бабусiв гоштинчик [гостинчик], вiн його берегтиме та на добро пустить (В. Винниченко);
Данилко .. з гордістю показував усім у школі свого бравенького жайворонка (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)