1. Словник української мови у 20 томах

бравенький

БРАВЕ́НЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до бра́вий.

– Вiн [Вася] хлопчик бравенький, вiн шануватиме бабусiв гоштинчик [гостинчик], вiн його берегтиме та на добро пустить (В. Винниченко);

Данилко .. з гордістю показував усім у школі свого бравенького жайворонка (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бравенький — Бравий, -а, -е Хорошій, красивый. Жив там веселий бравий чоловік. МВ. (О. 1862. І. 93). Пугаченьку бравий, наша доля рівна: в тебе нема жінки, в мене чоловіка. Балл. 94. ум. бравенький, бравесенький. Писарець маленький, на личку бравенький. н. п. Словник української мови Грінченка