брага
БРА́ГА, и, ж.
1. Старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво.
І кубками пили [троянці] слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець (І. Котляревський);
Як було зготують обід, то кухарі і ставлять на сирно по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, трунки: горілку, мед, пиво і брагу (О. Стороженко);
В трьох бочках шумувала брага Із ячменистого [ячмінного] зела (А. Малишко);
* У порівн. Тепла хвиля котиться, мов брага (із журн.).
2. Переброділа суміш води, борошна, цукру з дріжджами, що використовується для отримання спирту.
– Адже ж пан не шкодує сіна своїм волам, ще й брагою їх поїть (І. Нечуй-Левицький);
Після процесу бродіння необхідно витримати брагу перед початком перегонки до її повного освітлювання (з наук.-техн. літ).
Словник української мови (СУМ-20)