браття
БРА́ТТЯ, бра́ттів, мн. і невідм., збірн., с., заст.
Брати (див. брат, перев. у 2, 4 знач.).
Гумен теж здивувався, зібрав братів і почали браття радитись (з легенди);
Я звіщатиму Ймення Твоє [Бога] своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– А що, браття! Чи не послухать нам цієї ради? – спитав Микола в своїх товаришів (І. Нечуй-Левицький);
Славне товариство, любе миле браття! Від душі тут хочу всіх вас привітать я! (П. Тичина);
– Обнімемось, браття, – сказав генерал, схвально кивнувши у відповідь на слова Гука (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)