братія
БРА́ТІЯ, ї, ж., збірн., рел.-церк.
Чернеча община одного монастиря.
Пройшли три дні. Вся братія зібралась На монастирському подвір'ю [подвір'ї] (І. Франко);
Виходив він [монах] до монастиря і до братії тільки в неділю... (М. Грушевський);
З монастиря [Михайло] не пішов.., проте .. на ігумена й монастирську братію дивувався з прихованими хитрими іскорками в очах (О. Донченко);
// перен., іноді ірон. або жарт. Люди однієї професії, одного суспільного середовища.
Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Т. Шевченко);
Сам [Андрій] був задоволений з того, що просвіщав цю дику братію... (І. Багряний);
Спочатку було нелегко – шоферська братія кепкувала з неї, намагалася чинити каверзи (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)