брелок

БРЕЛО́К, а, ч.

Прикраса, привішена до ланцюжка кишенькового годинника, на браслеті, біля ключів.

Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (М. Коцюбинський);

Від цих рухів на камізельці важко теліпався товстий посріблений ланцюжок від годинника і дзвонив дешевими брелоками (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. брелок — брело́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. брелок — -а, ч. Прикраса, привішена до ланцюжка кишенькового годинника або на браслеті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брелок — брело́к (франц. breloque) прикраса, що її підвішують на ланцюжку біля годинника, ключів, браслета.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. брелок — БРЕЛО́К, а, ч. Прикраса, привішена до ланцюжка кишенькового годинника або на браслеті. Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (Коцюб., II, 1955, 140).  Словник української мови в 11 томах