брехонути

БРЕХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм.

Підсил. до брехну́ти.

Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехонути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (О. Гончар).