Словник української мови у 20 томах

брикун

БРИКУ́Н, а́, ч., розм.

Бриклива тварина.

Баран-брикун.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. брикун — брику́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний  Словник синонімів Вусика