брикун БРИКУ́Н, а́, ч., розм. Бриклива тварина. Баран-брикун. Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me брикнутися брикунець Значення в інших словниках брикун — брику́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний Словник синонімів Вусика
Значення в інших словниках брикун — брику́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний Словник синонімів Вусика