брикун

брику́н

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикун — БРИКУ́Н, а́, ч., розм. Бриклива тварина. Баран-брикун. Словник української мови у 20 томах
  2. брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний Словник синонімів Вусика