брикун брику́н іменник чоловічого роду, істота Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me брикнути брикуха Значення в інших словниках брикун — БРИКУ́Н, а́, ч., розм. Бриклива тварина. Баран-брикун. Словник української мови у 20 томах брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний Словник синонімів Вусика
Значення в інших словниках брикун — БРИКУ́Н, а́, ч., розм. Бриклива тварина. Баран-брикун. Словник української мови у 20 томах брикун — див. бешкетник; дитина; непокірний Словник синонімів Вусика