1. Словник української мови у 20 томах

брикунець

БРИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм.

Зменш.-пестл. до брику́н.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикунець — див. бешкетник; дитина Словник синонімів Вусика
  2. брикунець — Брикуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -кунці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. брикунець — Брикун, -на м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. ум. брикунець, брикунчик. Словник української мови Грінченка