1. Словник української мови у 20 томах

брикучий

БРИКУ́ЧИЙ, а, е, розм.

Те саме, що брикли́вий.

Брикуча тварина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикучий — брику́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. брикучий — -а, -е. Те саме, що брикливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брикучий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. брикучий — НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Словник синонімів української мови
  5. брикучий — БРИКУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що брикли́вий. Словник української мови в 11 томах
  6. брикучий — Брикучий, -а, -е = брикливий 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20. Словник української мови Грінченка