брикучий
НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Рибак); Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (М. Коцюбинський). — Пор. баски́й.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брикучий — брику́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- брикучий — -а, -е. Те саме, що брикливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брикучий — БРИКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що брикли́вий. Брикуча тварина. Словник української мови у 20 томах
- брикучий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- брикучий — БРИКУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що брикли́вий. Словник української мови в 11 томах
- брикучий — Брикучий, -а, -е = брикливий 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20. Словник української мови Грінченка