брикнути

I. УПА́СТИ (ВПА́СТИ) (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ (БЕРКИ́ЦЬНУТИ) розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ (БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ) розм., ПОЛЕТІ́ТИ розм., ПОСУ́НУТИСЯ розм., ЗАГУДІ́ТИ (ЗАГУСТИ́) розм., ЛЯ́ПНУТИСЯ розм., ХРЬО́ПНУТИ розм., ХРЬО́ПНУТИСЯ розм., ХРЯ́ПНУТИ розм., ХРЯ́ПНУТИСЯ розм., ХРЯ́СНУТИ розм., ХРЯ́СНУТИСЯ розм., ГУ́ЦНУТИ розм., ГУ́ЦНУТИСЯ розм., БРИ́КНУТИ діал., РУ́НУТИ діал.; ПРОСТЯГТИ́СЯ, ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ, РОЗТЯГТИ́СЯ, РОЗТЯГНУ́ТИСЯ (на весь зріст); ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ (перев. у воду). — Недок.: па́дати, вали́тися, перекида́тися, коти́тися, леті́ти, су́нутися, хрьопати, хряпати, хряскати, розтяга́тися, шубо́встати, шубо́встатися. Тимко упав у сніг (Григорій Тютюнник); — Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко); Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (М. Коцюбинський); Галатин зупинився на кручі, ще крок ступити — й беркицьнешся вниз (Є. Гуцало); Вони.. ляпнулись у зелене баговиння рову (Ю. Смолич); Хлопці одразу замовкли, і хто де стояв — весело гуцнули на коліна (С. Васильченко); Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл (А. Тесленко); Коні й корови ще здужають іти, а вівцям усе гірше. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (В. Кучер); На сходах так простягся (Миша), що не одразу встав (Леся Українка); Розтягтися на льоду; З розбігу Сахно шубовснула у самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський). — Пор. I. бу́хнутися.

БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм., ВИХА́ТИСЯ рідше, ФИЦА́ТИ рідше, ФИ́ЦКАТИ рідше, ФИЦА́ТИСЯ рідше, ФИ́ЦКАТИСЯ рідше; ВИБРИ́КУВАТИ (раз у раз грайливо брикати, стрибати). — Док.: брикну́ти, брикну́тися, ко́пнути, хвицну́ти, хвицону́ти підсил. вихну́ти, фицну́ти. Лиш коней держатиме (Славко) більше: молодих лошаків, бо він любить придивлятися, як вони брикають (Л. Мартович); — Купив (батько) коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович); Реве він (олень), б'є вовків рогами, хвицає, але не відступає люта зграя (З. Тулуб); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти, оглядають зуби. Коні пручаються, задирають голови, хвицаються (І. Нечуй-Левицький); Пан коня штиркає, нагайкою крає, А кінь вже й виха, і хропе!.. (М. Костомаров); Від самого коня на цій половині (ярмарку) вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких-таких манер, аби не фицкався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде); На березі ставу вибрикувало теля (І. Цюпа).