1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

брикунець

Брикуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -кунці́, -нці́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикунець — БРИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до брику́н. Словник української мови у 20 томах
  2. брикунець — див. бешкетник; дитина Словник синонімів Вусика
  3. брикунець — Брикун, -на м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. ум. брикунець, брикунчик. Словник української мови Грінченка