1. Словник української мови Грінченка

брикунець

Брикун, -на

м.

1) Рѣзвая лошадь.

2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178.

3) Своенравный человѣкъ. ум. брикунець, брикунчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикунець — БРИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до брику́н. Словник української мови у 20 томах
  2. брикунець — див. бешкетник; дитина Словник синонімів Вусика
  3. брикунець — Брикуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -кунці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)