бришкати
БРИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Поводитися чванливо; чванитися, задаватися.
Голову змінили, щоб не бришкав, що “ось ми то!..” (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Храпко:] Правду кажучи, що з того, що ти будеш бришкати та вгору нестись (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)