бродяжити
БРОДЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм.
Бути бродягою.
– Відпровадити б оце вас куди слід. Бо чого ж бродяжити без пуття (О. Гончар);
Протягом кількох страшних місяців Богдан бродяжив дорогами чужої країни, спав під відкритим небом, харчувався чим Бог пошле, радий був виконувати будь-яку роботу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)