брочинг

БРО́ЧИНГ, у, ч., мор.

Явище повної втрати керування судном на попутних хвилях, коли підхоплене хвилею судно починає рухатися зі швидкістю хвилі й намагається розвернутися до неї лагом (див. лаг¹ 2).

Коли яхта йде в брочинг, то всі знають, що робити (із журн.).