брукняк

БРУКНЯ́К, ч., рідко.

1. род. у́. Те саме, що були́жник 1.

Дорога з брукняку.

2. род. а́. Те саме, що були́жник 2.

На узбіччі лежали брукняки, привезені для укладання дороги (з газ.).

Значення в інших словниках

1. брукняк — -у, ч. Середньої величини круглий камінь твердих порід, що використовується як будівельний матеріал; булижник.  Великий тлумачний словник сучасної мови