брукняк
БРУКНЯ́К, ч., рідко.
1. род. у́. Те саме, що були́жник 1.
Дорога з брукняку.
2. род. а́. Те саме, що були́жник 2.
На узбіччі лежали брукняки, привезені для укладання дороги (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брукняк — -у, ч. Середньої величини круглий камінь твердих порід, що використовується як будівельний матеріал; булижник. Великий тлумачний словник сучасної мови