брухт
БРУХТ, у, ч.
Ламані або придатні тільки для переробки металеві предмети.
Від вокзалу починаються кучугури залізного брухту, звисає покручене у вогні залізо (В. Кучер);
* Образно. Холодний вітер з Даугави, де застиг крижаний брухт, зігнав людей з перону... (Ю. Щербак);
* У порівн. Вікна бряжчали на весь куток, немов тачка, повна залізного брухту (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)