буденний
БУДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Не святковий, робочий.
Тимоха козак штепний був: .. шапка одна буденна, друга празникова [святкова] (Г. Квітка-Основ'яненко);
Христя нудьгує: буденні дні були їй щасливіші над свято! (Панас Мирний);
Багато діла. Час полуденний. Це ж не неділя, А день буденний (П. Дорошко);
До буденного жіночого вбрання належала і сорочка з уставками (з наук.-попул. літ.).
2. Повсякденний, звичайний.
О. Нестор пірнув з головою в те море буденних клопотів та заходів: орав і сіяв, плекав худобу (І. Франко);
Все було як завжди, життя йшло буденним, звичайним темпом (М. Коцюбинський);
За полем міцно вросло в землю мирне, трудове місто. В ньому кипіла буденна праця (Л. Дмитерко);
Буденне то колись було діло – робити глиняний посуд (із журн.);
// перен. Позбавлений радості, яскравості; одноманітний, сірий.
Він тільки що малював [Карпа] в своїй уяві в колі друкарів на фоні буденної професійної праці (М. Хвильовий);
Не можна тему простої людини трактувати в мистецтві як буденну, дрібну тему (О. Довженко);
І от прийшов буденний час, як темний гай в снігу навколо (В. Сосюра);
В огні буденної людської суєти У мене є майбутнє незаснуле (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)