будини

БУДИ́НИ, ів, мн.

Численне плем'я, яке жило в I тис. до н. е. в басейні Середнього Дону.

Суміжно десь, в лісах, жили будини, бобрів ловили в лісових озерах (Л. Костенко);

Геродот ще в V ст. до н. е. писав, що кожні три роки будини в своїй столиці Гелоні святкують Діонісії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. будини — Будины — boudins — *Endzustand der Boudinage, Boudinage — невеликі лінзоподібні блоки міцних г.п. відділені один від одного тонкими пережимами-шийками.  Гірничий енциклопедичний словник
2. будини — -ів, мн. Кочові племена, що жили на території між Дніпром та Волгою.  Великий тлумачний словник сучасної мови